Наші предки досить ретельно ставилися до вибору й підготовці деревини для зрубу. Відбирали тільки спілу, здоровішу деревину, без гнилизни й червоточин, приблизно однакової товщини, з рівною поверхнею. Будівельний ліс заготовлювали звичайно взимку або на початку весни, "поки дерево спить, і зайва вода в землю пішла".
Для виготовлення зрубів звичайно застосовують лісові матеріали хвойних порід: сосну, ялину, модрину, кедр і ялицю. Деревина хвойних порід перевершує по міцності деревину більшості розповсюджених листяних порід і менше піддана загниванню. Стовбури хвойних порід мають більш правильну форму, що дозволяє повніше використовувати їхній обсяг.
Сосна відрізняється найбільшою прямизною стовбура, мінімальною кількістю сучків і гарними технічними властивостями. При високій стійкості до загнивання, проте , має тенденцію до "посиніння". Синявий сама по собі не змінює фізико-механічних властивостей деревини, але псує зовнішній вигляд. Сосна є найпоширенішим матеріалом для будівництва дерев'яних лазень. Відзначимо, що дерево повинне мати приємний смоляний захід, але при цьому містити якнайменше сучків і смоляних порожнин, які почнуть текти смолою в жаркій атмосфері лазні.
Ялина рідше використовується в будівництві. У сухому стані деревина ялини по міцності майже не уступає деревині сосни. Ялина більш піддана загниванню, але значно менше синіє. Вона гірше інших деревних порід пручається волозі. Ялина має небагато більш пухку структуру, але за рахунок цього трохи тепліше, чим сосна. Хоча її властивості ледве гірше підходять для виготовлення рубаних стін через меншу щільність і меншого змісту смол, проте , ялиновий ліс може бути рекомендований для виготовлення несучих елементів перекриттів (балки, слеги). На світовому ринку ялина котирується вище сосни.
Ялиця - вічнозелене хвойне дерево сімейства соснових. Усього налічується близько 50 видів, 9 з них виростають у Росії. Найпоширеніша ялиця сибірська (росте на північний сході Європейської частини й у Сибіру) - струнке дерево висотою до 30 м. Ялиця дасть стройову й виробну деревину.
Модрина. Це дерево ще називають "північним дубом". У Сибіру - самі більші у світі запаси цього виду. Деревина модрини дійсно нагадує дуб як по міцності, так і по здатності протистояти гниттю. Колір деревини в модрини зовсім незвичайний - вона темніше, чим сосна, і має червоно-коричневий відтінок і приголомшливу фактуру.
Листяні дерева використовують для рубання стін набагато рідше хвойних.
Дуб досить широко розповсюджений у нашій країні. Його деревина відрізняється високою міцністю й стійкістю до гниття, має гарну текстуру й колір, добре гнеться й досить легко обробляється. Часто використовується для нижніх вінців зрубу, але це, скоріше, оздоблювальний матеріал.
Бук по міцності й твердості мало уступає дубу, але він більш підданий гниттю через високу гігроскопічності. Текстура відрізняється красою й високими декоративними якостями. Сушіння відбувається значно швидше, чим в інших порід, а тріщин при цьому виходить значно менше. Бук легко колеться, пиляється й обробляється.
Ясен текстурою деревини небагато схожий на дуб, але колір її бурувато-жовтий. Ця тверда й грузла деревина обробляється із труднощами, але під пором досить легко гнеться. При сушінні дає мало тріщин. Піддана гниттю.
Цінна деревина. Під такою назвою продаються різноманітні породи тропічних дерев, що мають загальний колір і, почасти, будова деревини. Вони легко обробляються й хоча відрізняються досить м'якою деревиною, ставляться до популярних столярних матеріалів - навіть не стільки через красу, скільки через значний опір атмосферним впливам і здатності не змінювати форму й розмір. У свіжозрубаному стані деревина цінної деревини має жовтувато-червонуватий колір, але згодом під впливом повітря й світла темніє, поступово ухвалюючи коричнево-червоний або малиново-червоний колір з виразними світлими й темними прожилками. Є цінна деревина гладка, смугасте, візерункове, вогненне, краплене, вузлувате і т.д.
Осика йде, в основному, па будівництво парильних відділень. Цінуватися вона початку зовсім недавно - з початком масового будівництва особистих лазень. Осику, як і липу, усе прагнуть бачити біленької й чистенької, але одержати таку дошку вкрай складно. Стовбур осики має досить велике ядро з коричнюватим, а іноді й із синюватим відливом. Чистих і білих дощок з такого стовбура виходить усього 5, максимум - 10%, усе інше йде у відходи.
©2000 Всі права захищені "ЕкоБуд" Україна
|
|
|