|
 Цегла - один з найпоширеніших матеріалів у будівництві, перевірений часом, випробуваний у будь-яких можливих природних умовах, при зведенні найрізноманітніших об'єктів, - від звичайних житлових будинків до витончених церков і потужних фортець.
Як виглядає звичайна будівельна цегла, мабуть, знає кожний. Це штучний камінь у вигляді паралелепіпеда строго встановлених розмірів, виготовлений шляхом формування й випалу з легкоплавкої глини. Основне призначення цього матеріалу - зведення капітальних стін і міжкімнатних перегородок. Він широко застосовується й у малоповерховому, і в промисловім будівництві. Різноманітність марок і видів, що різняться по заповнюванню форми, способу виготовлення, навантажувальної здатності й по морозостійкості, дозволяє використовувати його в самих різних областях. Прекрасні експлуатаційні якості, зручність виготовлення й простота застосування й обумовили широку популярність цього матеріалу на ринку будівельних робіт.
Крім звичайного будівельного існує кілька видів спеціальної лицювальної цегли. Він призначений для кладки з одночасною обробкою зовнішніх, лицьових стін будинків. При використанні цього матеріалу відпадає необхідність штукатурити стіни.
Його особливість у тому, що він має дві поверхні з підвищеною якістю обробки. Вимоги до лицювальної цегли набагато вище, чим до звичайного будівельного, у зв'язку із чим він і коштує набагато дорожче. Лицювальна цегла застосовується як для фасадних і ландшафтних робіт - у якості тротуарної плитки, при зведенні фундаментів, стін, заборів, так і для обробки інтер'єрів.
Цей вид будматеріалів може бути гладким або рубан, що імітують дикий камінь. По розмірах така цегла практично не відрізняється від звичайного, і при цьому він набагато легше. Найчастіше він випускається пустотілим, завдяки чому має прекрасні теплоізоляційні характеристики. Лицювальна цегла - матеріал, що відрізняється гарною морозостійкістю й низьким поглинанням вологи, тому прекрасно підходить для російського й українського клімату.
Процес обробки не так простий, як можна подумати спочатку. Наприклад, при обробці дерев'яного будинку, облицювання починається тільки після його усадки. Дуже важливо ще до початку робіт з'ясувати, чи витримає фундамент додаткове навантаження, чи ні. Якщо ні, його прийде підсилити.
Цегельна кладка повинна строго відповідати підвищеним вимогам до вертикальності й перпендикулярності стін. При обробці дерев'яного будинку важлива організація зв'язків між цеглою й деревом, краще, якщо вони будуть із оцинкованого металу, інакше конденсат поступово їх знищить. Відстань між зв'язками - 3-4 ряду цегл по вертикалі й 0,5-1 м по горизонталі.
Ще один значимий етап - горизонтальна гідроізоляція. Вона запобігає підйому вологи від ґрунту через фундамент. Її поміщають під першим вінцем і першим рядом кладки. Від зовнішньої вологи цеглу захищають гідрофобізатори - водовідштовхувальні просочення.
Важливо пам'ятати про те, що зовнішню дерев'яну стіну можна обробляти тільки тими антисептичними складами, які не створюють щільну плівку й не порушують паропроникання.
Якщо необхідно підсилити теплоізоляційні властивості поверхні, то краще місце для теплоізолюючого матеріалу - між дерев'яною стіною й паропроводниковою мембраною. У цьому випадку водяні пари й конденсат зможуть пройти у вентиляційний канал між мембраною й цеглою.
Однак використання цегли для обробки стін як зовні, так і усередині можливо не завжди. Фундамент деяких будинків має недостатню товщину, що не дозволяє використовувати лицювальну цеглу, що має порівняно більші розміри й вага. Крім того, обробка лицювальною цеглою - задоволення не з дешевих. У таких ситуаціях ідеальним розв'язком проблеми стає керамічна плитка, що імітує лицювальну цеглу.
Виготовляється вона з тієї ж глини, що й цегла, за подібною технологією. Крім того, цей матеріал не уступає лицювальній цеглі й по технічних характеристиках.
Фасади, облицьовані такий плиткою, стійкі до вицвітання й стиранню, вивітрюванню, впливу механічних навантажень, кислотних дощів і высолів. Така обробка дозволяє заощадити на фарбуванні, зберегти стильний зовнішній вигляд будинку, пожвавити фасад.
Технологія укладання плитки схожа з технологією укладання штучного каменю. Рівні поверхні просто покриваються ґрунтовкою, а потім плитка кріпиться на спеціальний склад, що клеїть. Дерев'яні й будь-які інші підстави, що мають якісь нерівності, потребують оштукатурювання й накладенні армірючої сітки. Шви між плитками або заповнюються використовуваним складом, що клеїть, або затираються.
Одним з нюансів такої обробки є те, що лицювальна плитка й матеріал, до якого вона кріпиться, можуть мати різні коефіцієнти температурного розширення, через що може погано триматися. Щоб уникнути цього при виборі плитки необхідно враховувати цей коефіцієнт, а найкраще скористатися рекомендаціями фахівців.
©2000 Всі права захищені "ЕкоБуд" Україна
|
|
|
